У 1954 році X Генеральна конференція з мір і ваг встановила термодинамічну температурну шкалу з однією реперною точкою – температурою потрійної точки води 273,16 К (0,01 ° C). Отже, за шкалою Цельсія абсолютному нулю відповідає температура мінус 273,15 °C або мінус 459,67 °F (за Фаренгейтом) або 0 Кельвінів.
При її зниженні до величини мінус 273,150 градусів за шкалою Цельсія в речовині, з погляду класичної фізики, повністю припиняється будь-який механічний рух молекул, тобто досягається мінімально можливе значення температури. Воно й називається абсолютним нулем – 0 К.
У 1703 р. французький фізик Гійом Амонтон (фр.
Абсолютний нуль (рідше абсолютний нуль) – початок відліку абсолютних температурних шкал, наприклад шкали Кельвіна. Відповідно до законів термодинаміки, досягти цієї температури, що дорівнює –273,15°C або -459,67°F, не може жодне з фізичних тіл, хоча близькі до цієї температурі значення було отримано в лабораторних умовах.