Ху Тао та Сяо — як дві сторони однієї медалі. Вони обоє мають справу зі смертю, але Ху Тао прагне жити далі, розглядаючи смерть як мирне завершення життя, яке має пережити кожен. Сяо, навпаки, говорить про смерть як спокуту, коли життя настільки сповнена страждань, що смерть є визволенням.
