Особисті кордони – це індивідуальний простір, що включає цінності, інтереси, захоплення, переконання, погляди, емоції людини. Їх не можна побачити чи помацати рукою, але можна відчути. Особисті кордони — це про те, як людина поводиться, наскільки вона розслаблена і готова до спілкування, відкрита чи стримана.
Особисті кордони — це риса, яка проходить між окремими особами, оточуючими людьми і більшими соціальними системами. Вони потрібні для того, щоб ми могли ясно відчувати: де я, а де не я; де мої власні емоції, вчинки, переконання та думки, а де – чужі.
Порушення особистих кордонів має місце у разі, якщо людина нехтує кордонами інших людей. Прикладом може послужити людина, яка нав'язується іншим з проханнями чи скаргами, хвастощами, закидами та ін., не надто переймаючись тим, що це може бути неприємно іншим.
Перший — коли ви визнаєте індивідуальні прояви інших людей і «дозволяєте» їм бути несхожими на вас. Друга ознака – це коли ви чітко поділяєте оточуючих на тих, кого пускаєте дуже близько, кому дозволено проникати у ваше життя частково, і тих, кого ви не бажаєте впускати зовсім.