У своєму житті Крепус шкодував про дві речі: що так і не став лицарем, і що не отримав Ока Бога. Тому власне Око Бога Ділюк вважав за визнання своїх та батьківських прагнень – батько міг їм нарешті пишатися. Через кілька років одним похмурим днем батько загинув.
