Наприкінці повісті він утопив свого собаку, єдиного свого друга, за наказом пані. Після цього герой пішов у село. Він не думав про те, що подумає панночка, що його можуть покарати. Герасим вирішив, що більше не житиме за чужою вказівкою, а робитиме так, як йому хочеться.
