Реальним приводом для скасування кріпосного права послужило поразка Росії у Кримській війні 1853–1856 років. У своєму виступі 30 березня 1856 перед московським дворянством Олександр II заявив, що якщо не провести реформу зверху, то низи Російської імперії візьмуть ініціативу в свої руки.
До приходу на трон Олександра ІІ (1855-1881) необхідність кардинальних перетворень у країни стала очевидна. скасування кріпосного права відкривала дорогу іншим реформам, могла б сприяти пожвавленню економічного життя країни та підвищенню доходів держави.
Безпосереднім приводом щодо реформи стало повстання селян у маєтку Каугури Ліфляндської губернії у районі міста Валмиера (Вольмар), придушене військами у вересні 1802 року. На той час Латвії, Литви та Естонії на прибалтійських землях не існувало.
19 лютого 1861 р. (3 березня 1861 р.) Маніфестом імператора Олександра II кріпосне право було остаточно скасовано. Основними причинами реформи була криза кріпосницької системи та селянські заворушення, що посилилися під час Кримської війни.