Гуманізм утверджує цінність людини як особистості, її право на свободу, щастя, розвиток, прояв своїх здібностей. Гуманізм як філософський напрям набув поширення в Європі в XIV – середині XV ст. Його центром була Італія.
Власне термін «гуманізм» у сьогоднішньому вигляді, як зазначив Л. Баткін, вперше застосував у 1808 році педагог Ф. Нітхаммер; після праці Г. Фогта «Відродження класичної давнини та перше століття гуманізму»(1859) у науці почалося обговорення історичного змісту та меж даного поняття.
Марксистський (соціалістичний) гуманізм Гуманістичні ідеї як система поглядів зародилися в XIV-XV ст., отримавши значне поширення та розвиток в епоху Відродження та буржуазних революцій XVII – початку XIX ст. у «боротьбі прогресивних сил проти феодально-станового гноблення та духовної диктатури церкви».
Гуманізм – це світогляд, згідно з яким найвищою цінністю вважається людське життя, і всі доступні ресурси повинні використовуватися для його збереження та покращення її якості. У більш широкому значенні гуманізм – Це система устрою людського суспільства, в основі якої лежить цей світогляд.