Підтримуючи матір, Наташа сама відроджується до життя. «…Любов до матері показала їй, що сутність її життя – любов – ще жива у ній. Прокинулося кохання, і прокинулося життя», – пише Толстой.
До життя її повертає звістка про загибель молодшого брата Петі та розпач матері.
Що вивело Наташу зі стану відключеності від життя? (Смерть Петі, стан матері, яка потребує її допомоги, зближення з княжною Марією, тобто турбота про інших, а не про себе). Щастя. (Епілог, частина 1, глави 10 – 12, 16).
Наташа у перших частинах роману описана автором як весела та вітряна дівчинка, у середніх частинах роману вона стає більш вдумливою і в Епілога відбувається її остаточне перетворення на зрілу і серйозну жінку, яка ясно бачить мету свого життя.