Опорними точками для розрахунку календарної дати були дні сонцестояння та рівнодення. Їх можна було визначити двома способами: за становищем зірок і за допомогою сонячного годинника — гномона. З року в рік люди вимірювали довжину тіні на сонячному годиннику і виявили, що протягом доби найкоротша тінь припадає на полудень.
