За допомогою вибухів та підземних комбайнів шахтарі спочатку риють тунелі, щоб дістатися цінних пластів. Кожну нору зміцнюють балками, які не дадуть обвалитися. Потім великі шматки відколюють від шару цінної породи, розбивають на дрібні частини, вантажать у візки чи конвеєрах доставляють поверхню.
Зовні шахту видно по шахтному копру – високій будові на поверхні. Копер знаходиться безпосередньо над шахтним стволом – головною магістраллю шахти, через яку шахтарі потрапляють на місце роботи та залишають його; через нього подається енергія, спускається обладнання, а руда та відходи піднімаються на поверхню.
Повіками вони вручну проривалися крізь товщу гірських порід, витягували руду і піднімали її на поверхню. Але, крім основного виробничого процесу, гірникам доводилося боротися з підземними водами. Їх треба було якимось чином викачувати на поверхню, щоб уникнути загрози підтоплення.
Шахта включає наземні споруди: копри, надшахтні будівлі, головні вентиляторні установки, дробильно-сортувальні фабрики, склади та сукупність підземних гірничих виробок, призначених для розробки родовища в межах шахтного поля.