Людина, у якої будь-яка робота виходила на «відмінно» – була на вагу золота. Його робота високо оплачувалася, іноді навіть золотими монетами. Звідки й пішов вираз «золоті руки». Якщо ж людину охоплювала лінощі чи хвороба, він не міг працювати, тобто «опускав руки», або «махнув рукою».
