За одну передачу гравці не можуть зробити більше 3 пасів своїм товаришам за командою. У спортсмена з м'ячем у руках є право лише на 3 кроки на майданчику. Той, хто володіє м'ячем, не може пасувати сам собі: або передає м'яч комусь зі своєї команди, або перекидає на бік суперників.
Один із гравців першої команди також повинен зловити м'яч і, зробивши не більше трьох кроків або однієї передачі м'яча та двох кроківперекинути його на половину поля команди суперника. І так далі доти, поки м'яч не впаде на землю – команді, яка тоді кинула м'яч, зараховується одне очко.
Одна партія тривати до 15 очок, перед наступним гравці змінюються полями. Зазвичай розігрують дві партії, але якщо підсумковий рахунок становить 1:1, то проводиться і третя – вирішальна партія.
Не можна торкатися сітки, переходити середню лінію та робити більше трьох кроків із м'ячем у руках. Практично як у волейболі – тільки там треба відбивати м'яч, а в піонерболі його ловлять. Тобто вся суть радянського варіанту – у спрощенні, що робить гру доступною та цікавою для всіх.